В Абхазії, біля села Отап, що в Очамчирському районі, поруч із 219 вежею Великої абхазької стіни знаходиться одна з найкрасивіших карстових печер цієї країни

В Абхазії, біля села Отап, що в Очамчирському районі, поруч із 219 вежею Великої абхазької стіни знаходиться одна з найкрасивіших карстових печер цієї країни. Довжина її становить близько 2700 метрів, а місце розташування, в оточенні порослих зеленою рослинністю гір, просто захоплює подих. До того ж, вона овіяна давніми легендами, що пов'язані з незабутнім героєм Абхазії, богоборцем Абскрілом.
Перекази розповідають, що Абскріл був народжений божественною дівою, яка принесла обітницю безшлюбності. Саме тому від самого свого народження Абскріл ріс дуже незвичайним хлопчиком, який, крім усього іншого, міг похвастати і князівським родовим корінням.


Як і у кожного справжнього героя, у Абскріла був власний чарівний кінь Араш, а ще - могутній меч, з яким він міг управлятися завдяки своїй незвичайній фізичній силі.
Найбільше на світі Абскріл любив свою рідну Абхазію, тому безжально боровся з її ворогами. При цьому, він не дивився на ступінь їх загрози населенню Абхазії, а просто намагався повністю викорінити все зло на рідній землі. Він боровся за правду життя, за щастя свого народу, непримиренно ставився до рабства, нерівності і всіма силами захищав скривджених і допомагав усім. І саме завдяки йому для Абхазії настали мирні часи, повні благоденства і достатку.


Не дивно, що з часом він нажив собі численних ворогів. Одним з них, наймогутнішим, був верховний Бог, якого Абскріл також не боявся і ні в що не ставив. А через те, що будь-який Бог не любить людського презирства до себе, він наказав своїм ангелам схопити Абскріла і заточити разом з його вірним Арашем в найглибшому і темному місці печери, пізніше і названої народом, люблячим Абскріла, в його честь. 



Проте, не дивлячись на те, що тіло його прикували до залізного стовпа в похмурому підземеллі, дух Абскріла все також неприборканий, і він все також думає про свій народ і про свою улюблену Абхазії. Сторіччя безперервно, день у день він підточує свою темницю і мріє тільки про одне - вибратися і своїм геройством знову повернути щастя в рідний край.




































І не зважаючи на те, що сьогоденні реалії змушують нас скептично відноситись до давніх легенд, в Абхазії все ще живуть люди, які вірять, що одного дня Абскріл таки зуміє звільнитися і повернутися в повному сяйві свого геройства. "Не вірите?" - перепитують вони.

"Тоді чому ж і досі річка, що витікає з печери, виносить з темних глибин на світ послід коня..."